Імідж та стиль

У липні 2008 року на дев’яносто другому році життя померла Доріан Лі (Dorian Leigh) – легенда модного світу. Вона була першою удостоєна звання супермоделі, першою, хто зробив з свого імені бренд. Працювавши з багатьма відомими дизайнерами і фотографами Лі, вважалася еталоном витонченості і елегантності. Весь світ знав її ім’я і це було дивно, адже тоді іменами моделей широка публіка не цікавилася. Та і сама ця професія не вважалася престижною і добре оплачуваною.

Юні пані, що жили років сто тому, в моделі йшли неохоче. Платили мало, престижу у такої роботи ніякого – в ті часи манекенниці займали один з нижчих ступенів в модній індустрії. Багаті і знамениті не поспішали пропонувати їм руку і серце, жінки не заздрили їх сліпучій красі, честолюбним батькам і в голову не приходило готувати дочок до кар’єри моделі.

Ще в XIX столітті кравці замість живих манекенниць використовували дерев’яні манекени, на яких одягали свої творіння і виставляли їх у вітрині. Ситуація змінилася в другій половині XIX століття, коли модельєр Чарльз Ворт вирішив, що його оригінальні колекції повинні демонструвати миловидні дівчата.

Тоді ще ніхто не робив з показу шоу: манекенниці просто прогулювалися в авторських нарядах між покупцями. Причому, щоб ніхто не задавався питанням, яка з розкішно одягнених пані клієнтка, а яка манекенниця, останній під костюм одягали плаття з чорної тканини, з довгими рукавами і високою горловиною. Ця традиції виявилася дуже живучою: навіть у XX столітті деякі модельєри одягали на своїх манекенниць подібні «чохли».

Наступною, хто привернув до показів високих і струнких дівчат, опинилася мадам Люсиль, яка в 1890 році відкрила в Лондоні власний Будинок моделей. Вона була першою, хто перетворив показ одягу на феєричне шоу, воно відбулося в Нью-Йорку на відкритті ательє мадам.

До речі, саме в США в 1915 році з’явилося перше модельне агентство, правда, манекенниці, звиклі самі займатися своїм працевлаштуванням, не охоче користувалися його послугами. Та і навіщо? Попит на їх професію ріс: услід за Вортом і мадам Люсиль до послуг моделей стали вдаватися і інші дизайнери: Жан Пату, Поль Пуаре, Коко Шанель, мадам Віоне, Ельза Скіапареллі та інші. Професія все ще не була престижною, тому роботи вистачало всім.

Після Жовтневої революції 1917 року до Європи хлинув потік російських емігрантів, серед яких було багато жінок благородного походження, що уміють носити красиві плаття, володіють прекрасними манерами, поставою, ходою. Багато з них дизайнери охоче брали для роботи манекенницями.

Деякі з росіянок стали зірками, це і княгиня, Мері Ерістова, і Галі Баженова, і графиня Єлизавета Граббе (всі три працювали у Коко Шанель), і Тея Бобрікова. Але, мабуть, найзнаменитішою з росіянкою виявилася Людмила (Люд) Федосеєва. Фотографії цієї чарівної жінки з’являлися на сторінках журналу «Vogue», вона знімалася в рекламі різних товарів, за право запросити її для участі в показі боролися Шанель і Скіапареллі.